Давати краще, аніж приймати — залізо гострить залізо!

Posted: Квітень 9, 2011 in Різні думки

Використовувати когось стало звичним явищем. Багато часу людина витрачає на власну кар’єру. Для цього ми оптимізуємо свій час заради спілкування з корисними (як нам здається) для себе людьми. Хочемо взяти від життя все, але ніяк не досягнемо щастя. Здається, що завжди нам чогось не вистачає.  Школа, університет, родина, діти, друзі. Ти на вершині успіху, все служить тобі, але в тому вже не вбачаєш жодної насолоди.

І ось настає мить, коли хочеш переоцінити своє життя. Можливо до тебе в двері вже стукали релігійні фанатики і казали про Бога. Розповідали про те, що ти створений для нього і тому подібні речі.  Тобі здавалося, що Бог — дуже сувора особистість. В голові виникали різні запитання. Чому, наприклад, Бог допускає несправедливість у світі? Логічно пояснити це тим, що або Бога немає, або він такий же пройдисвіт, як Гітлер або Сталін.  Ти слухав фанатиків і отримував підтверждження своїм припущенням, бо вони казали тобі, що бог створив тебе для своїх потреб, що всю вічність ти повинен для нього щось робити. І ось ти бачиш себе лялькою у його величезному театрі абсурду.

Але щось тебе насторожує . Ти не кажеш нікому, ти зачиняєшся усередині. Аж раптом ти розумієш, що ти, якщо не такий самий тиран, то прийнаймні дещо схожий на нього. Бо хотів щось дати комусь добре, але тепер бачиш, що насправді всі вчинки були направлені на власну користь. Виявляється, що насамперед ти хотів мати успіх, друзів, родину. Тому йшов на якісь поступки. Комусь щось робив приємне. З кимось просто проводив час, а натомість завжди отримував повагу, задоволення, просування, тощо. Якщо хтось не проявляв до твоєї діяльності зацікавлення або його погляди не цікавили тебе, то ти забував про нього вже за декілька тижнів.

І от серед таких роздумів я знайшов дещо. Ідеальний характер! Я подумав, що для мене ідеальною людиною буде той, хто приділятиме мені увагу без якоїсь віддачі з мого боку. Адже ж важливо мати друга,  для якого не потрібно приносити прибутку, бо це вже не дружба, а робота. Але якщо мій друг такий добрий до мене, то невже і я не захочу чимось послужити йому?! Ось і виходить, що давати краще, аніж приймати. Ти даєш, а хтось тобі віддячує. Потім ти ще даєш. Сказав щось важливе, а потім тобі підказали. І, таким чином, залізо гострить залізо.

Але залишалося питання. Як можна давати без особистої користі? Адже ж іноді ми очікуємо віддачі або думаємо, що ціна є дуже високою. Багато хто може використовувати нас. Відповідь можна знайти, якщо добре пошукати: так давайте, як Бог дав. Він віддав Своє життя (Свого Сина) за зовсім недостойних людей. Він хотів мати добрих друзів. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

Звернись до Нього. Хай Він тобі про це розповість. Скажи Йому приблизно так або якось по-іншому.  Боже, я хочу зрозуміти Твою любов. Як Ти можеш любити мене? Ісусе, стань моїм другом, я хочу дружити з Тобою. Гостри мене!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s